акушерство та гінекологія, урологія, терапія, ендокринологія, ультразвукова діагностика, лабораторна діагностика

Авідність (лат. - avidity) - характеристика міцності зв'язку специфічних антитіл з відповідними антигенами (визначається числом зв'язуючих ділянок і силою зв’язку). В ході імунної відповіді організму на проникнення інфекційного агента стимульований клон лімфоцитів, починає виробляти спочатку специфічні IgM-антитіла, а декілька пізніше і специфічні IgG-антитіла. IgG-антитіла володіють спочатку низькою авідностью. Потім розвиток імунного процесу поступово (це можуть бути тижні або місяці) йде у бік синтезу лімфоцитами високоавідних IgG-антитіл, що міцніше зв'язуються з відповідними антигенами. Висока авідность специфічних IgG-антитіл дозволяє виключити недавнє первинне інфікування.  У основі тесту на авідность IgG антитіл лежить метод диференціації високо- і нізькоавідних антитіл за допомогою обробки комплексів антиген-антитіло розчином, що викликає денатурацію білка. Після такої дії зв'язок низькоавідних антитіл з антигеном порушується, а високоавідних – зберігається. Авідность IgG-антитіл в пробі оцінюють за допомогою розрахункового показника – індексу авідності, який є відношенням результату визначення концентрації IgG антитіл, що включає стадію обробки дисоціюючим розчином, до результату виміру концентрації IgG антитіл без такої обробки. 

Слід мати на увазі, що у новонароджених і грудних дітей в період до півроку і більше в крові присутні пасивно придбані IgG материнського походження, тому інтерпретація результатів дослідження IgG і авідності IgG в цьому віці проблематична. В імунокомпрометованих осіб (в т.ч. СНІД) рівень антитіл часто низький, інколи невизначний. У цих випадках слід додатково використовувати ПЛР-методи.