Дифтерія — небезпечна інфекційна хвороба, яка вражає переважно слизові оболонки дихальних шляхів та шкіру, а в разі ускладнень — серце, нервову систему й нирки.
Збудник дифтерії (бактерія Corynebacterium diphtheriae) передається під час кашлю, чхання, поцілунків, через контакт із забрудненими збудником поверхнями, предметами побуту (посуд, іграшки тощо), а також через заражені продукти та воду. Інфікуватися можна як від хворої на дифтерію людини, так і від людини, яка є носієм інфекції без клінічних ознак захворювання.
Найкращим способом уберегтися від дифтерія є щеплення.
Вакциновані люди також можуть захворіти, але переносять недугу значно легше, тоді як майже 20 % невакцинованих хворих помирають, навіть попри своєчасне лікування. Смертність вища серед дітей до 5 років і дорослих після 40 років.
Через 2-5 днів після інфікування дифтерія можуть з’явитися такі симптоми:
Сіра чи біла плівка на мигдаликах та горлі (фібринозні плівки); біль у горлі й захриплість голосу; дзвінкий «гавкучий» кашель; збільшення лімфатичних вузлів на шиї; набряк шиї; утруднене дихання; виділення з носа; лихоманка й озноб; слабкість і втома.
Якщо дифтерію не лікувати, вона може призвести до таких ускладнень:
- Проблеми з диханням: бактерії, які спричиняють дифтерію, можуть виробляти токсин, котрий вражає тканини в місці інфікування (зазвичай, ніс і горло). У місці враження утворюється цупка сіра мембрана з мертвих клітин, бактерій та інших речовин. Вона може блокувати дихальні шляхи та перешкоджати диханню;
- Ушкодження серця: Токсин може поширитися з кровообігом та пошкоджувати інші тканини організму, спричиняти такі ускладнення, як запалення серцевого м’яза (міокардит). У гіршому випадку це може призвести до серцевої недостатності та раптової смерті;
- Ураження нервової системи: Токсин може ушкоджувати нервові закінчення м’якого піднебіння, що призводить до утрудненого ковтання, зміни голосу. Також можуть запалюватися нервові закінчення кінцівок, спричиняючи м’язову слабкість;
- Ураження токсином нервів, які контролюють м’язи, задіяні в диханні, може призвести до їх паралічу та навіть до зупинки дихання.
Усі хворі на дифтерію підлягають обов’язковій невідкладній шпиталізації — навіть із легким перебігом хвороби. Для лікування використовується протидифтерійна сироватка, що пригнічує дифтерійний токсин у крові, та антибактеріальна терапія.
Найефективнішим методом профілактики дифтерії є щеплення вакциною, яка діє одночасно проти трьох інфекційних хвороб: кашлюку, дифтерії, правця. Вона входить до Календаря профілактичних щеплень.
Коли вакцинуватися?
Дітей починають вакцинувати проти дифтерії ще у грудному віці: перші три дози вакцини АКДП вводять у 2, 4 і 6 місяців життя відповідно. У 18 місяців проводиться перша ревакцинація. Наступні ревакцинації здійснюються в 6 і 16 років (а далі — щодесять років).
Чи потрібно вакцинуватися дорослим, які не були (або не знають, чи були) вакциновані?
Так, обов’язково вакцинуватися. Якщо ви не знаєте своїх даних про щеплення проти дифтерії, звертайтеся до сімейного лікаря і він призначить вам графік безоплатної вакцинації.
Більше інформації про профілактику інфекційних захворювань ви можете знайти на сайті Центру громадського здоров’я України.
